РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (16 грудня 2005) 

  • Рейд закінчився... каліцтвом, або чи захищені у нас контролери

    Депо живе, депо діє

    Сто тридцять три роки живе налічує локомотивне депо Щорс. Це одне із найстаріших підприємств залізниці. І, треба сказати, унікальне – тут ще можуть ремонтувати паровози. Локомотив, який нині працює на дитячій залізниці столиці, за короткий час відремонтували саме тут.

    Унікальне своєю історією. У першу чергу сторінками, пов’язаними із командиром Миколою Щорсом. У депо працював його батько. До Сновська (так тоді називалося це місто – авт.) Микола Щорс повернувся із фронтів першої світової війни, а залізничники вузла стали потім ядром партизанського загону, із якого розпочнеться Перша українська дивізія.

    Не менш вражаючий подвиг локомотивників Щорса у Другу світову. Тут у передвоєнний час працювали Герої Радянського Союзу Олександр Плющ й Ілля Ігнатенко. За мужність і самовідданість на фронтових дорогах у листопаді 1943-го одержав зірку Героя Соціалістичної Праці машиніст депо Костянтин Мишастий. У цей же час водила фронтові поїзди і його землячка Олімпіада Русецька. Навічно залишиться у пам’яті вдячних нащадків ім’я машиніста паровоза Миколи Кримського. Він у серпні 1941 року врятував від знищення, відтягнувши вагони із боєприпасами під час ворожого нальоту за межі станції, село Часниківку…

    Але все це справи днів давно минулих. А що дали нинішні? Найкоротшою відповіддю стануть слова: підприємство живе, діє попри всі труднощі періоду економічних перетворень. У дев’яності в локомотивному депо певну надію покладали на ремонт паровозів. У невеликих обсягах, звичайно, саме на стільки, щоб забезпечувати рух на туристичних маршрутах України. Та ця ідея, ідея привабити зарубіжних туристів паровозною екзотикою на тлі українських краєвидів й історичних місць, залишилася не реалізованою. Тоді ж у депо взялися за ремонт думпкарів, снігоочисників і платформ, згодом – стали виготовляти запасні частини для капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів у депо Бахмач. До речі, бахмачани дають високу оцінку їхній роботі. Зовсім недавно підприємство стало ремонтувати вагони електропоїздів – це вже моторвагонному депо Фастів. І якщо брати минулий рік, то ремонтні підсумки виглядають так: в обсязі КР відремонтовано 30 думпкарів, із них 19 Південно-Західної залізниці, 5 снігоочисників, 2 вагони електропоїзда і один паровоз для дитячої залізниці. Деповським – 35 думпкарів.

    Депо – це не лише ремонт. Локомотивними бригадами зі Щорса за минулий рік проведено 2393 вантажних поїзди, що на 430 більше попереднього періоду. Також підприємство доклало немало зусиль для поліпшення умов праці. Це і ремонт кімнати інструктажу машиністів, і медпункту, і кабінету охорони праці, і кімнат відпочинку локомотивних бригад. А ще – впорядкування території, де стоять понад десятка скульптур, є альтанка, оригінальна Дошка пошани. Тут реалізовані творчі ідеї бригадира столярного цеху Віталія Юр’єва.

    Якщо говорити про майстерність і людей творчих, то в депо їх чимало. Є, наприклад, слюсарі-котельники. Це вже унікальні спеціалісти, і коли виникає необхідність на залізниці полагодити паровозний котел, а вони ще використовуються, то звертаються лише в Щорс. Давно відомі на підприємстві й у місті своїми золотими руками верстатники Василь Мисник, Сергій Крот, Микола Кучер, Анатолій Тарасенко й Олександр Біба. З металу вони, вважає Микола Єрмак, голова профкому депо, “що хочеш зроблять”. Миколі Івановичу я вірю. Саме він очолював ремонтну бригаду, яка дала життя “дитячому” паровозу. “Тільки, – продовжує Микола Єрмак, – хто їх замінить? Кожному із них уже понад п’ятдесят – скоро на пенсію. Підуть. А верстати самі ж не працюватимуть. Треба щоб молодь прийшла. Щоб вона освоїлася, щоб перейняла досвід й уміння старших. Ось вам і проблема. Сьогодні уже є проблема знайти умілого коваля. А завтра, дивись, шукатимемо і токаря, і фрезерувальника”.

    Але цього, вочевидь, не станеться. У локомотивному депо Щорс, як ніде, міцні залізничні династії. Братів Михайла, Віктора й Олега Ткаченків навчав котельної справи батько – досвідчений слюсар-котельник Федір Іванович. У депо працює помічником машиніста Микола Єфименко, син Сергій – інженер з безпеки руху і вчиться в залізничному вузі. Олександр Донець – машиніст. Помічником машиніста став його син Юрій. Таких родин, де із діда-прадіда ростуть залізничники, в депо багато. Зв’язок залізничних поколінь не перерветься. Знайдеться заміна й верстатникам. І вони не гірше своїх наставників точитимуть та фрезеруватимуть. Була б лише робота, було б лише що робити.

    Ремонт думпкарів та платформ рідною справою локомотивників не назвеш. Їм ближчі тепловози. А тому підприємство має пройти відповідну атестацію. Ця атестація вже розпочалася. Виконує її Кременчуцький науково-дослідний інститут вагонобудування. Очікується, що на кінець березня, початок квітня депо матиме всі офіційні документи.

    Фото автора

    Никифор ЛИСИЦЯ, власкор. «РС»
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05