РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (2 грудня 2005) 

  • Хто кого? (Деякі аспекти організації харчування на залізниці)

    Стрілочний перевід, чи просто «стрілка» - найважливіша та й найвразливіша конструкція колійного господарства. Про це знають якщо не всі, то значна частина людей. Принаймні про стрілочників, котрі завжди були крайніми, аж доки не ліквідували такі посади, говорилось чимало. Однак мало хто може сказати, що таке хрестовина і для чого призначена. Хоч вона і є чи не найголовнішою деталлю стрілочного переводу. А от Андрію Радченку довелось нею опікуватись із перших днів роботи на залізниці. Це було ще 1954 року, коли він, після закінчення навчання в Харківському інституті інженерів залізничного транспорту, розпочав працювати майстром дистанції колії.


    - Тоді були ще збірно-рейкові хрестовини, які скріплялися спеціальними болтами, - пригадує Андрій Іванович. - Клопоту із ними було чимало. Доволі часто, після проходу паровозів, болти зрізало і доводилось негайно займатись ремонтом. Тому почав думати над тим, як зробити надійнішою цю важливу деталь.

    Удосконалити хрестовину тоді ще молодому інженеру не довелось. Це зробили інші. На заміну збірній, виготовленій із відрізків рейок, почали надходити цільновідлиті. Вони були набагато надійнішими. На залізниці значно зростала швидкість руху поїздів, збільшувалась вага вагонів та локомотивів, і нові хрестовини стали найуразливішим місцем у колійному господарстві. При нормі 85 млн. тонно-кілометрів на кілометр (така хитромудра система виміру) багато із них виходили із ладу, не витримавши й половини навантаження. У них руйнувалась серцевина - клиноподібна деталь, на яку приходився удар вагонних чи локомотивних коліс, що долали стрілочні переводи.

    Як запобігти такому явищу? Над цим багато років розмірковував Андрій Іванович. А вихід знайшов, коли, після зміни декількох місць роботи та посад, розпочав працювати заступником начальника Вінницької дистанції колії.

    - Причина швидкого руйнування крилася в тому, що усе навантаження, яке передавалось через колесо від вагона, припадало на ту частину серцевини, де її ширина не перевищувала 20 міліметрів, - пояснює Андрій Радченко. - При виготовленні хрестовини, що мала ГОСТ 10122 - 78, на вусовику (боковій частині хрестовини) зниження висоти розпочиналось на відстані 20 міліметрів. Хоча по ньому ще могло б котитись колесо. Тому з 1975 року, за моєю пропозицією, на усіх хрестовинах Вінницької дистанції, за допомогою зварювального апарата, наплавлялися вусовики до довжини у 45 міліметрів. При цьому їхню висоту збільшували на 4 - 5 міліметрів відносно серцевини. А щоб нашим зварювальникам було легше працювати, я розробив спеціальний шаблон-профілограф. Наплавлення ми робили й на нових хрестовинах. Це дозволяло збільшити термін їх експлуатації в два, а то й у три рази.

    Винахід Андрія Івановича, що пройшов перевірку на практиці, підтвердив необхідність внесення зміни до виготовлення хрестовин у заводських умовах. Однак дуже не просто було усе це довести у відповідних інстанціях. Та у 2003 році, коли він уже перебував на пенсії, як кажуть, крига скресла: винахідника підтримав начальник служби колії Південно-Західної залізниці Іван Ляховий.

    - За його рекомендацією я поїхав на Дніпропетровський стрілочний завод, - продовжує розповідь Андрій Радченко. - Там я зустрівся із головним технологом Клавдією Володимирівною Карнаух. Показав свої накреслення, розрахунки і вона погодилась, що необхідно виготовляти саме такі хрестовини. Однак, лише повернувся додому, як із заводу мені зателефонували і заявили, що для виготовлення запропонованої хрестовини необхідні новий ГОСТ та відповідне розпорядження з Укрзалізниці. Направляюсь до Києва, однак ніхто із керівництва мене навіть не вислухав. Через рік знову поїхав на завод у Дніпропетровськ. Там вирішили випускати нові хрестовини без затвердження. Вони отримали назву модель 253.

    Андрій Іванович не без гордості повідомив, що три нових хрестовини надійшли до Вінниці. Під час реконструкції станції їх приладнали на стрілочних переводах. В експлуатації вони вже майже рік, та жодних ознак руйнування і надмірного зносу на них немає.

    Вигода для держави очевидна. Вона й уже була б значною, розпочни випускати таку хрестовину з десяток років тому. А от винахідник, схоже, залишиться без винагороди. Адже Андрій Іванович до сьогодні не запатентував своє дітище.


    Прокоментувати винахід Андрія Радченка редакція «РС» попросила начальника галузевої служби колії Івана Ляхового. Ось що повідомив Іван Васильович:

    - Дана пропозиція щодо подовження вусовика до довжини 45 міліметрів є слушною. Для проведення більш детальних випробувань необхідно виготовити та задіяти у виробництво значно більшу кількість хрестовин із такими параметрами та змінами. За хрестовинами, що уже експлуатуються на залізниці з такими змінами, ведеться постійний контроль, систематично проводяться заміри їх геометричних параметрів.

    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05