РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 46 (2 грудня 2005) 

  • Із варяг у греки (Дещо про оптимізацію роботи пасажирських перевезень на залізницях України)

    ...У цей мирний передсвятковий день, стоячи навпроти пам’ятника визволителям Києва на Лютізькому плацдармі, Родіоненко згадував страшні подробиці гарячої осені 43-го.

    І непрошені сльози мимоволі накочувались на очі.

    Напередодні 61-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. в управлінні Південно-Західної залізниці відбулися урочистості, присвячені визначній і пам’ятній даті. До Києва з’їхалися ветеранські делегації з усіх дирекцій залізничних перевезень столичної магістралі. Але на цей раз ветерани-залізничники, учасники бойових дій на святкування Дня Перемоги до столиці приїхали не самі, а у супроводі молоді. Юнаки та дівчата, котрі не лише успішно працюють на галузевих підприємствах, але й водночас є лідерами молодіжних організацій, на святі були удостоєні честі знаходитися поруч з учасниками війни.


    Зустріч відкрив заступник начальника залізниці з кадрових та соціальних питань Іван Миколайович Соловей. Він тепло привітав шановних гостей зі святом Перемоги, побажав міцного здоров’я, успіхів у патріотичному вихованні підростаючого покоління.

    Голова ради ветеранів війни та праці Південно-Західної залізниці Юрій Семенович БІлоус оголосив порядок подальших дій. А вже через кілька хвилин автобуси організовано вирушили до села Нові Петрівці, що поблизу Києва, на Лютізький плацдарм. У листопаді 1943 року, форсувавши Дніпро, радянські війська нанесли нищівного удару по гітлерівських озброєних формуваннях, внаслідок чого відбулося визволення столиці України.

    ...Після зупинки автобусів ветерани і молодь під оркестрові мелодії фронтових літ підійшли до пам’ятника визволителям Києва. Велич духу, бойову невтримність, нескінченну мужність символізує скульптура, у якій застигли на мить, немов у польоті, воїни-визволителі. Багато сюди приходить людей, аби власною ногою ступити на героїчну землю, що палала у вогні. Тепер про ті грізні часи нагадують прекрасні монументи, музеї. І невмируща пам’ять живих учасників війни.

    В одній із ветеранських делегацій я розшукав людину, котра про події листопада 1943 року знає не за чужими розповідями. Іван Сергійович Родіоненко, котрий 36 років після війни пропрацював старшим електромеханіком СЦБ, юнаком брав участь у битві за Київ.

    - Дніпро у складі 385-ого стрілецького полку 112-ої стрілецької дивізії я форсував у районі населеного пункту Ясногородка, що територіально входив до Лютізького плацдарму, - пригадує колишній боєць. - 33 рази Ясногородка переходила з рук в руки, аж доки остаточно не стала нашою.

    ...У цей мирний передсвятковий день, стоячи навпроти пам’ятника визволителям Києва на Лютізькому плацдармі, Родіоненко згадував страшні подробиці гарячої осені 43-го. І непрошені сльози мимоволі котилися щоками. Він втратив рідного брата, багатьох бойових побратимів. Траплялося, що з цілого батальйону живими залишалися по 10–13 бійців. За своє власне життя Родіоненко «заплатив» чотирма пораненнями, контузією, частковою втратою слуху. Але вижив солдат, «хоч сто разів помирав». На грудях - чисельні бойові нагороди.

    ...Після відвідування пам’ятників та музею в Нових Петрівцях ветерани і молоді залізничники перемістилися в Пущу-Водицю, де на відкритому повітрі на них чекала солдатська каша з армійської польової кухні.

    Але центральна подія того передсвяткового травневого дня відбулася в літньому театрі лікувального закладу. На зустріч з учасниками війни прибув начальник залізниці Олексій Мефодійович КривопІшин. У своїй промові керівник столичної магістралі сердечно привітав гостей із Днем Перемоги, відзначив неоціненний ратний подвиг, який здійснили для теперішнього і прийдешніх поколінь сивочолі ветерани. Вони і тільки вони винесли на своїх плечах головний тягар найкровопролитнішої за всю історію людства війни.


    «На залізниці нараховується 12 тисяч ветеранів, серед яких - 2,5 тисячі учасників бойових дій, - зазначив О.М. Кривопішин, - і наш святий обов’язок - пам’ятати про їхні подвиги, священний ратний труд. Кожному учаснику війни маємо приділяти увагу, використовувати їхній життєвий досвід у патріотичному вихованні залізничників».

    Далі заступник начальника залізниці з кадрів та соціальних питань І.М. Соловей оголошує святкові накази Міністра транспорту України та начальника Південно-Західної залізниці.

    Урочиста частина організаційно-культурного заходу завершилися святковим концертом, у якому взяли участь переможці ІІ огляду-конкурсу народної творчості залізничників: народна хорова капела управління залізниці, солістки Олена та Світлана Заболоцькі, скрипаль, директор Будинку науки і техніки Шепетівського залізничного вузла Вадим Свінцицький, солістка Шепетівського БНіТ Євгенія Гаєвська та інші майстри аматорської сцени.

    Після концерту відбувся святковий обід із традиційними фронтовими сто грамами.


    У ході урочистостей нам вдалося поспілкуватися з учасниками і задати їм питання: «Що для вас особисто є свято - День Перемоги?»

    Олександр ГНАТЮК, голова молодіжної ради залізничників і транспортних будівельників Південно-Західної залізниці:

    - День Перемоги - це невмируща пам’ять про героїчний подвиг нашого народу. Якщо не пам’ятати про минуле, то майбутнє ніколи не побудуєш. Тут, на святі, присутні лідери молодіжних організацій з різних підприємств залізниці, котрі поділяють цю думку, з повагою ставляться до ветеранів, шанують пам’ять загиблих у цій війні.

    Федір Іванович ГАВРИШ, фронтовик, колишній механік з енергопостачання (станція Ніжин):

    - Для мене 9 травня - це символ життя, його новий етап. Важко довелося мені на фронтах. Думав, не виживу. Був учасником фінської кампанії, потім - Великої Вітчизняної війни. В сім’ї нас було п’ятеро братів. Один з них - Павло - як і я, фронтовик, Герой Радянського Союзу. Запитуєте, за що мені вручили медаль «За відвагу»? Це було у 45-му. Захопив у полон п’ятьох гітлерівців і доправив у свій підрозділ... Після війни я став залізничником. Віддав цій справі 36 років.

    Ірина НИКИПОРЕЦЬ, юрист з локомотивного депо Конотоп:

    - Для мене День Перемоги - незгасний спогад про героїчне минуле країни. Війна торкнулася своїм чорним крилом і моєї родини. У боях із ворогом загинув дідусь. Про війну вперше довідалася з розповідей бабусі та батьків. Пізніше - з книг та кінофільмів. У душі в мене - глибока вдячність тим людям, котрі відстояли для нас свободу, перенісши велетенські випробування воєнного лихоліття. Щире їм за це спасибі й низький уклін.

    Данило КУЛИНЯК, спецкор. «РС»
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05