РОЗДІЛИ
ПРО НАС
ІСТОРІЯ
НОВИНИ та ІНТЕРВ'Ю
ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
ПОСЛУГИ
ЦІННІ ПАПЕРИ
ЗАКУПІВЛІ
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ
ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
АНТИКОРУПЦІЙНА ПРОГРАМА
Внутрішній ринок працi
РЕКЛАМА
ПОСИЛАННЯ
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ГАЗЕТА «Робітниче слово»
Інформація про газету
Зворотній зв`язок
Передплата «Робітниче слово»
РОЗКЛАД РУХУ
На вашу думку
Schedule
Мапа сайту
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УЗ
Працевлаштування
Запрошуємо
на роботу
Пошук вакансій
та реєстрація кандидатів
Звернення громадян
Отримання вiдповiдей на актуальнi питання



  • Перелік випусків » № 48 (16 грудня 2005) 

  • До нас їде ревізор

    Конотоп від кордону далеко, десь так за сотню кілометрів. Та все ж вважається прикордонним містом. Тут, на залізничній станції, проходить контроль частина поїздів із Росії та в Росію. Для більшості конотопчан цей статус, власне, нічого не означає і ні до чого не зобов’язує. Хіба що контрабандний товар на базарі можуть прикупити. Та й то у випадку, коли стрибають ціни. Останнім часом таким товаром стали російський цукор і білоруські ковбаси.

    Однак для залізничників поява на платформах стражів кордону додала проблем. І чи не найголовніша - затримки поїздів. Свого часу поїзди із графіка «вибивали» митники. Нерідко можна було спостерігати, як перед пасажирськими вагонами прямо на очах зростала гора не задекларованих ящиків з цигарками. Пізніше митники жорстко контролювали вивезення з України м’яса й сала. І траплялися випадки, коли з одного пасажирського вагона знімали по кілька тонн свинини та яловичини. У час, відведений на стоянку, подібні вантажно-розвантажувальні операції не вкладалися. Тому затримки поїздів становили десятки хвилин, а то й години. В останні роки їх ініціативу перехопили колеги й послідовники славного сержанта Карацюпи. І якщо ви чуєте про запізнення московських поїздів, будьте певні: без прикордонників тут не обійшлося. І дарма, що сам кордон на тисячі кілометрів прозорий прозорішого, а лісовими стежками-доріжками його перетнути, як до тещі в гості сходити - було б лише бажання. Але хто побачить доблесть людей служивих у густому лісі чи чистому полі? Ніхто. А на платформах видно. Видно, як стараються, як ревно стережуть економічні, політичні й усілякі інші інтереси держави.

    Завзяття прикордонних контролюючих служб і ритмічна робота залізниці від самого початку вимагали свого узгодження. З’явилися документи, які регулюють дії зацікавлених сторін у пунктах пропуску через державний кордон. Згідно з Типовою технологічною схемою, затвердженою наказом Державного комітету в справах охорони державного кордону України, Державною митною службою України і Міністерством транспорту України від 5 березня 2001 року за № 152/165/130, загальний час здійснення контролю осіб, транспортних засобів, вантажів, іншого майна не повинен перевищувати час стоянки транспортних засобів у пунктах пропуску, передбаченого розкладом або графіком руху. Для пасажирських поїздів - це не більше тридцяти хвилин. Не так уже й мало. Тим паче, що документ зобов’язує контролюючий орган, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску, удосконалювати контроль та скорочувати час його проведення.

    Але на практиці виходить до навпаки. В пунктах пропуску Конотопського транспортного регіону затримки пасажирських поїздів понад норму через прикордонників і митників стали швидше нормою, аніж винятком. На станціях Конотоп, Хутір Михайлівський та Зернове за перше півріччя 2005 року на термін понад п’ять хвилин прикордонниками затримано 96 поїздів, а загальний час затримок склав більше однієї доби. При цьому залізниці завдано збитків на понад 10 тисяч гривень.

    Гроші - діло наживне. Тривожить інше. Вибитий із графіка один поїзд одразу ж ускладнює ситуацію із пропуском інших потягів, вносить сум’яття у роботу чергових по станціях і поїзних диспетчерів. А це, зрозуміло, для безпеки руху абсолютно небажано. Не випадково ж у Правилах технічної експлуатації залізниць України чітко й недвозначно записано: «Графік руху поїздів - непорушний закон для працівників залізничного транспорту».

    Кордон завжди є потенційно багатим на «сюрпризи». Однак переважна більшість пасажирів, які перетинають українсько-російський кордон, - люди чесні й законослухняні. Їдуть гостювати, на відпочинок, у службових справах. І якщо хтось прихопить із собою кілька пляшок горілки (а переміщення цього товару досить суворо обмежене), то не з метою підірвати економічну міць незалежної держави, а для дружного чи родинного застілля. Традиції в нас такі. За зустріч випити і на коня, і тому, що хочеться. Але з погляду закону - пасажир із хмільним продуктом, прихопленим понад дозволену кількість, не має права ступити на українську землю. І тут багато залежить від професіоналізму людей у прикордонних чи митних одностроях, професіоналізму в широкому розумінні цього слова, аби безпомилково й швидко визначити наміри пасажира: з першого погляду, наче рентгеном просвітивши людину. А тоді вже діяти згідно з законом й інструкціями, уникаючи при цьому невмотивованих ускладнень.

    Не один раз доводилося спостерігати, як перевіряють пасажирські поїзди на станції прикордонники. Суворі обличчя, в очах читається недовіра до всіх і кожного, а мовлене слово — наказ. Наче із радянського плаката зняті. Щоб подорожуючі боялися, щоб прості смертні усвідомлювали значимість моменту перетину кордону. І боялися. Як розповідали працівники станції Конотоп, нещодавно один із пасажирів настільки запанікував, що взяв і закрився в купе. Довелося зривати двері. Поїзд при цьому затримався на двадцять хвилин понад графік.

    Власне, Типова технологічна схема пропуску через державний кордон України передбачає збільшення часу стоянки транспортного засобу в пункті контролю. Однак для цього має бути серйозна підстава. Та чи можна назвати такими записи, зроблені посадовими особами прикордонної служби в актах і журналі затримок поїздів на станції Конотоп за перше півріччя поточного року? Наприклад, «перевірка документів по составу» - акти затримки поїзда № 1 на 5 хвилин, поїзда № 24 - на 8 хвилин 10 червня, поїзда № 23 - на 7 хвилин 4 липня; «оформлення провізних документів» - акти затримки поїзда № 3 на 8 хвилин 28 березня, на 15 хвилин - 17 квітня, на 15 хвилин - 25 квітня. Але найбільше вразив запис: поїзд № 16 затриманий 28 січня на 9 хвилин із причини «зриву стоп-крану для виходу працівників прикордонної служби». Останній випадок - явне й грубе нехтування законом. Екстрена зупинка поїзда не передбачена для висадки ні прикордонників, ні митників, ні інших посадових осіб, наділених повноваженнями.

    Тут пригадується якось почуте в одній зі шкіл. Неакуратній дівчинці, вже семикласниці, вчителька робить зауваження і просить витерти носа. Та шморгнула, провела рукавом по обличчю й заявила гундосячи: «А мені мона - у мене мати лікар». Убивча аргументація, чи не так? Але саме з таких позицій, із позицій, що все «мона», і діють, здається, прикордонники на станціях Конотопської дирекції, коли нехтують законами й правилами залізничного відомства, не цінують складну роботу сотень і сотень залізничників, які теж у кінцевому підсумку працюють на державу.

    Як же уникнути необґрунтованих затримок поїздів і порушення «непорушного закону для працівників залізничного транспорту»? Вихід завжди є. Один із них не так давно демонстрував начальник станції Зернове Василь Безуглий. Повз його принципову увагу не проходив жоден випадок зриву графіка митниками - вони тоді виявляли найбільшу активність. Василь Миколайович буквально бомбардував своїми листами найвище митне керівництво. В Києві, як і передбачено законом, реагували на сигнали неспокійного дееса, влаштовували перевірки своїм підлеглим й надсилали відповіді. Це діяло. Число невмотивованих затримок меншало. І так «допік» Василь Миколайович місцевих митників, що вони з неприхованою радістю зітхнули, коли той пішов на пенсію.

    Є ще прокуратура - орган, що контролює законність дій посадових осіб, у тому числі й із зеленими погонами. Наприкінці літа Конотопським транспортним прокурором були вивчені причини затримок поїздів у зоні діяльності Сумського прикордонного загону й направлене подання його командуванню. Які будуть наслідки прокурорського реагування, сказати важко. В перші два тижні вересня майже щодоби на станції Конотоп, наприклад, контролерами від прикордонної і митної служб графік руху пасажирських поїздів ще зривався. Однак у відповіді прокурору, як стало відомо, т.в.о. начальника штабу, майор Шипілов запевнив, що командуванням вжито заходів щодо удосконалення прикордонного контролю і скорочення часу його проведення в пунктах пропуску на станціях Зернове, Хутір Михайлівський і Конотоп. А винних осіб, зрозуміло, притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Словом, буде все «ОК».

    Але й самим залізничникам не варто заспокоюватися від майорського «ОК». Особливо високоповажним начальникам прикордонних станцій. Потрібно проявляти принциповість у вирішенні цієї задавненої проблеми, наполягати, стукати і стукати, щоб відкрили. А якщо ні, то буде так, як у прислів’ї: на похиле дерево всі кози скачуть.

    Оксана ТКАЧУК, власкор. «РС»
    Контактна інформація
    Україна, 01601, м. Київ, вул.Лисенка, 6
    Приймальня директора регіональної філії: 0(44)-4654410 факс 0(44)-4654107
    Прес-служба тел.: 0(44)-4069708 факс: 0(44)-4069175 email: pres@sw.uz.gov.ua
    Розклад руху поїздів (цілодобово): 0-900-90-80-05 (послуги платні), 0(44) 309-70-05